"Люди перестають мислити, коли перестають читати"

Д.Дідро

              В закладі був проведений моніторинг читацької сформованості. Серед 40 респондентів – 20 учнів (початкова, середня та старша ланка) і 20 дорослих членів колективу. Виявлено, що не люблять читати 8 учнів (40%) та  3 дорослих (15%) (див.діаграму). Найбільше серед учнів читають учні початкової ланки (казки, оповідання, вірші). Майже всі вони є активними читачами бібліотеки. Із переходом учнів у наступні класи читацька активність падає, читацький інтерес знижується. Ті, хто читає, перевагу віддають пригодницьким творам, фантастичним, фентезі.

             Серед учнів середньої та старшої ланки лише окремі діти читають регулярно, інші – від випадку до випадку або зовсім не читають (навіть програмових творів). Тут є декілька причин, і одна з них – у книги з"явилися суперники: комп"ютер та телевізор. Біля телевізора проводять більшу частину вільного часу батьки, тут же сидять і діти. Книга відсувається на задній план. А тим часом спілкування з книгою – це і благородна звичка, яка відрізняє культурну людину, і гостра необхідність.

               "Люди перестають мислити, коли перестають читати", – говорив Дені Дідро. І це так. По мові, нестандартному мисленні можна зразу сказати, читає дитина книги чи ні. У дітей, які не люблять читати, відсутня бібліографічна грамотність, система читання. Рівень інтелектуального розвитку у них низький. Це не залишає оптимістичного враження, приводить до сумних роздумів. Але хочеться вірити, що тим учням, які не читають, ще не зустрілася та єдина книга, яка б зворушила їхню душу, заставила битися серце в унісон з героями.

Піди в бібліотеку, переглянь полиці, і, можливо,  знайдеш ту книгу, яка написана лише для тебе.  

Вчитель рос. мови

та зарубіжної літератури  Качур Т. В.